Трибина 3, МЕДИЇ И РОЗЛИЧНОСЦ

Медия центар,
Беоґрад,
27.07.2006.
Учашнїки:
ПАВЕЛ ДОМОНЇ, политиколоґ, шеф новосадскей канцелариї Гелсиншкого одбору за людски права
ИВАНКА ЙОВАНОВИЧ, главна и одвичательна редакторка часопису “Весник МД”, котри видава Союз дистрофичарох Сербиї
АТИЛА КОВАЧ, ґенерални секретар Теледом союз Сербиї и снователь маґаяину “Дечко”, першого ґей маґазину у Сербиї
ЖУЖАНА СЕРЕНЧЕШ, новинарка радия “Шлєбодна Европа”
МИОДРАҐ МАРКОВИЧ, редактор Куриру нєдзелю
ДРАГАНА НИКОЛИЧ СОЛОМОН, новинарка, директорка Балканскей виглєдовацкей мрежи у Сербиї

Модератор:
ДИНКО ҐРУХОНЇЧ, новинар, предсидатель Нєяависного дружтва новинарох Войводини

Динко Ґрухонїч:
Привитуєм вас на рибини Независного дружтва новинарох Войводини и Балканскей виглєдовацкей мрежи у Сербиї, под наяву “Медиї и рояличносц”. Слово о цикллусу трибинох котри НДНВ реализує з помоцу Фонда за отворене дружтво у Сербиї под заєднїцку назву “Промоция рояличносци”. Циль нам же би зме, прейґ явних розправох, прейґ трибинох у рижних варошох Войводини и Сербиї, обрацели увагу явносци на дацо цо, нажаль, факт, а то же нашо медиї полни найрижнєйших можлївих стереотипох спрам меншинских и марґинализованих ґрупох, и же зме пре то полни нєтолеранциї. Нєшкайшу трибину, реализуєме значи у сотруднїцтве зоз Балканску виглєдовацку мрежу у Сербиї, а зоз помоцу Фонда за отворене дружтво и Амбасади Велькей Британиї у нашей жеми.

Драґана Николил Соломон:
Кед дакус видзеце зоз Беоґраду, поставаце свидоми кельо тота жем у котрей жиєме, Сербия, рижнородна и кельо розлични ґрупациї, розлични вирски заєднїци, мєншински ґрупи у нєй жиє. Кед би дахто спаднул зоз Марсу и пришол до нашей жеми, та кед би вжа сербиянски новини, насампредз тоти зоз Беоґраду вон би створел єдну цалком погришну слику “Сотонски первосвященїк зоз Мадярскей приходзи до Нового Саду, на велькей чарней служби заколє дзецко” – то єдно зоз насловийох у нашей жеми. Лєбо “Заостати у розвою и попри шицкого маю право на живот”. Стредком юна, з ножом видьобани маляр Живота Миланович, припаднїк Харе Кришни и теди му на чолє нарисовали криж и гварели му же заґадзує сербску виру и сербски народ – “Ти секташ и вирнїк циґанскей вири, ми Серби котри чуваю чесц отечества”. Нєдавно сом, вчера думам же то було, пречитала ище єден наслов о тим же похотни Шведянки оганяю за ниґерами по Ґамбиї, док им мужове пию.
Ствар у тим же новинаре, односно медї, формую нашу стварносц. Вони у ствари – кед треба же би були жвератко нашей стварносци – вец треба же же би були форум за рижни ґрупи и заєднїци котри ту жию. У наших медийох би тот форум мушел буц вихасновани же би прейґ нього були розменьовани информациї, идеї диялоги шицких тих розличних ґрупох, а то ше у нас нє случує.
Обєктивне, точне информованє о меншинских ґрупох, без огляду на то чи слово о розличних релиґийох, розличитих вирох, припаднїкох розличних меншинских заєднїцох, особох зоз инвалидитетом лєбо сексуалних меншинох, би требало почац од намаганя же би ше на єден чесни способ, зоз полним почитованьом розличносци, писало о меншинох. Тото информованє о рижнородносцох важне пре то же ми, як новинаре, у позициї жє би зме, прейґ нашого писаня, правели стереотипи. Ми того мушиме буц свидоми, наша одвичательносц барз велька. Значи ми цалим ґрупом даваме одредзени семиотични ознаки, твориме представу о людзох котри гевти други. Тоти представи котри ми твориме у новинох часто “зафарбени” зоз нашима историйнима лєбо фамелийнима предрозсудками, дачим цо ше учи у дзецинстве, так же кед у нашей жеми повеш “усташа”, ти точно знаш на кого ше то одноши, гоч би то, можебуц, дакому хто нє отац нїч нє значело.
(…)

Иванка Йованович:
Я совю дискусию почнєм зоз питаньом тей трибини: чи медиї лєм жвератко дружтва, чи можебуц и вони одвичательни за творенє стереотипох, односно чи и вони виновати пре формованє стереотипох о дзепоєдних марґинализованих ґрупох, а я будзем бешедовац о особох зоз инвалидитетом, и за творенє дискриминаторного одношеня спрам нїх, односно нас. Думам же правда даґдзе помедзи и же медиї , заш лєм, нє може ше повесц же лєм репрезентую стварносц, алє ю и творя. Пре то тота стварсносц барз завиши од того котри ше медийни порученя посилаю.
У реґиону котри барз натрапени пре рижни зраженя, скорей шицких, етнични, почитованє розличносци у велькей опасносци и нєопходне препознаванє чицких формох дискриминациї спрам особох зоз инвалидитетом. Ви знаце же постоя рижни марґинализовани ґрупи. Особи зоз инвалидитетом єдна зоз нїх. Вони и часц цивилного дружтва и то гевта важна часц и особи зоз инвалидитетом часто нє марґинализовани лєм по основе инвалидитета, алє и по основе вирскей и националней припадносци, по основе полней припадносци, а найчастейше по основе социялного статусу. И то вообще нє мала популация, гоч є нє досц видлїва у явносци, а пре то анї у медийох. По статистики коло 10% цалей шветовей популациї, односно коло шейсц милиони людзох ма даяку форму инвалидносци. У Европи кажди дзешати чловека инавлид, а у нашеч жеми коло осемсто тисячи людзох инвалиди, цом мушице припознац, нє мож занєдзбац. Пре то, улога медийох як седмей сили у промоциї розличносци и редефинованю вредносцох вообще у єдним дружтве яке нашо, котре високо нєсензибиловане на розличносци, барз велька и одвичательна, и ми у Инвалидским руху пре то думаме же, окрем других социялних субєктох, медї муша буц наш партнер и сотруднїк у пременки, скорей шицкого, тей парадиґми же особи зоз инвалидитетом обєкти социялного даваня и стараня, а по тамац же то субєкти, односно людзе зоз основнима законскима, и скорей шицкого, людскима правами.
И конєчно, яка ситзуация у вязи зоз медийну слику, односно презентацию тей марґинализованей ґрупи у нашей явносци? Скорей шицкого, медиї нєшка, без огляду на то чи су електронски, чи нє, оганяюци тираж и профит и приставаюци ґу тарговищу и могла бим повесц тунїм смаком публики, скорей шицкого понукаю стереотипи и традиционални представи о особох зоз инвалидитетом. Єст даскельо фактори котри уплївую на таку ситуацию. Я думам же два фактори ту найважнєйши – скорей шицкого нєдостаточна упуценосц редакторох и новинарох у вязи зоз тоту тему и, зоз другого боку, субєктивне похопенє питаня инвалидносци – а пошлїдки такого информованя вецейнїсти. Скорей шицкого, змоцнюю шє уж постояци стереотипи, розвива ше нєкомпетентне информованє, досц часто и сензационалистични приступ. Зоз другима словами, кед такус роздумаце о тим як медиї информую о тей марґинализованей ґрупи, можеце заключиц же доминую два екстреми. Зоз єдного боку маце патетику, жалосни тон и подобне, а други екстрем, информованє зоз якимшик необєктивним одушевийом, преувекшованьом каждого успиху котре ше гранїчи зоз добрим смаком.
(…)

Атила Ковач:
Сцел би бешедовац о одношеню меншинских медийох спрам марчинализованих чрупох. Єден не баш позитивни пример то дзепоєдни мадярски медиї котри спрам мадярскей етничней заєднїци стално кукаю. Нє думам ту лєм на “Мадяр Со”, думам и на други новини, а на тему хомосексуалносци су досц радикални. Раз сом безобразно гварел же ше тота ґрупа може виєдначиц зоз становиском, гевтим радикалним, становиском Сербскей радикалней странки, на кори способ вони комуникую, на котри способ бешедую о ЛГБТ популациї. Попробовал сом их питац прецо, кед ше уж занимаю зоз єдну зоз меншинских ґрупох котрих єст досц, и од марґинализованих, пре цо нє прилапяю исто таке неґативне становиско и спрам особох зоз инвалидитетом и спрам велїх других ґрупох, питал сом их – “У шоре, кед виу наисце медиї котри информую и о меншинских праох и о одредзених меншинох, пре цо нє даце голєм дакус вецей простору, лєбо єдноставно, кед же ше нє жадаце занїмац зоз иншим, зоз другима меншинами, вец анї нє пишце о нїх зоз таким неґативним тоном”. Нормално, нїяки одвит сом анї дзень нєшка нє достал, анї нє жадали бешедовац о тим, так же то наисце проблем… як бим гварел…вецейнїстих меншинох о котрих ше менєй бешедопвало, значи припаднїцох лєбо припаднїкох вецей марґинализованих ґрупох, цо наисце єдна цалком нєзґодна ситуация – припадац и вирскей меншини и етничней меншини и буц на приклад особа зоз инвалидитетом, маце партнерал єбо партнерку истого полу, а цо наисце и реални приповедки – и тераз як тоти особи промововац? Поведзме, таки приповедки я у медийох – нє гварим же их нє було – алє я их нє видзел.
Думам же ше ситуация голєм дакус, у медийох, менєла алє ше шицко у найвекшей мири зводзи на бешеду о ґей-парадох, о тим цо ше дзе случело, чи ше побили чи нє, то ище вше найважнєйше – чи дахто будзе бити чи нє. Друга тема, други датум кед ше бешедує оп ЛГБТ популациї то 1. децембер, так же и далєй – а прешо уж вецей як штири роки од кеди сом попробовал повесц же 1. децембер Медзинародни дзень борби процив ХИВ/АИДС-а цо єдна тема, а цалком друга тема ЛГБТ особи котри жию у тей жеми. Гевто цо, з оглядом на то же даскельо остатнї роки робим у малих стредкох, гевто цо скорей, поведзме, було позитивне искуство то же, гоч кельо ше вери же мали стредки нєтолерантни спрам других, вельо позитивнєйше прилапяли, так же зме ше шалєли же скорей направиме ґей параду у даяким валалє на мадярскей гранїци як у главним варошу Сербиї. Кед же ше так предлужи наисце поволаме и беоґрадски медиї же би пришли до даякого валалу, на даяку успишну ґей-параду.
(…)

Павел Домонї:
Кед ше у Сербиї спомну меншини обично ше дума на етнични меншини. Окрем етничних постоя и велї други меншини, односно могло би ше повесц же сучасне дружтво, у ствари дружтво меншинох. Окрем того кажде зоз нас ше може найсц у позициї меншини. Буц у меншинио нє значи дораз буц и жертва репресиї, то часто може значиц и одредзени предносци и погодносци. Здогаднєм вас же иноивативни поєдинци креативни меншини у каждим дружтве и же вони уживаю у дзепоєдних, лєбо материялних лєбо нєматериялних бенефитох. Чи меншинска позиция за дакого значи и жридло опасносци чи нє, то завиши од велїх стварох – од системи вредносцох, од владаюцей идеолоґиї, економскей ситуациї и так далєй. Буц меншина под час Милошевичового режиму нє було приємно, то значело буц виложени репресиї, националистичней гистериї и же режим толерира и охрабрує насилство спрам меншинох.
После 5. октобру, без намири же бим харизматизовал тот датум меншини ше психолошки ростерховали – скапал страх же буду предмет новей репресиї. Случовали ше даяки ствари, усвоєна Уставна повеля, усвоєни Закон о меншинох, институционално ше меняли ствари, робело ше на системи защити котра менєй-вецей ускладзена зоз международнима стандардами, алє шицко то було якош споли, значи споли ше робело ина институционалним и на нормативним плану. Єдино дзе нє було нїяки пременки то у дружтвеней атмосфери и людских убедзеньох. Знаце, релативно лєхко мож усвоїц нови закон а нам требало два роки же би зме прилапели нови закон о меншинох, за нови Устав яґда треба вецей як шейсц роки, а же би ше пременєло дружтво, односно убедзеня треба дзешец роки вецей як цо нам треба же би зме прилапели нови Устав. Гевто цо медиї под час Милошевича поробели то барз чешко виправиц – змоцнєни дзепоєдни предрозсудки и стереотипи.
Иншак я ше складам зоз тим першим питаньом зоз писма-поволанки, чи медиї лєм жвератко дружтва. Гей вони, жвератко дружтва, алє медиї…вони и формую дружтво, и кед уж хаснуєме метафори, я думам же од тей метафори жвератка вельо лєпша метафора облака. На приклад, медиї би нам требали преширйовац видики, и то би требали робиц вше кед пишу о других, без огляду на то чи тот други вирски, етнично, сексуално, лєбо даяк иншак идентификовани, и битни су пре то же уноша цуґ и озонираю хижу у котрй зме – сцем повесц же су битни у твореню явносци котра порихтана критиковац. Медзитим, медиї у єдней хвильки у Сербиї, досц отворели нє лєм облаки алє и дзвери, алє нє явному хаснованю мозґу алє шалєнству, отрову и шовинистичней мержнї, и здоганднєм вас же свойочасово єдна барз добра поетеса Весна Парун, виявела же преса у Сербиї забила политику. И наисце так, политика ше занїма зоз питанями заєднїци а преса, кед ше зоз єй слупчкох злїва крев и отров, розбива тоту заєднїцу. Медзитим ту би зме требали направиц єдну файту дополнєня – одлука же би преса робела тото цо робела нє принєшена у самих медийох, лєбо у канцеларийох директора лєбо главного и одвичательного редактора, алє є прилапена звонка самих медийох. Тоту одлуку принєсла командна елита, лєбо политична елита, а медиї ю лєм шлїдзели, форматизовали стварносц у складзе зоз тима одлуками.
Кед читаце нашо медиї, можеце на основе нїх заключиц же меншини, на приклад, стратежки важни за Сербию, же меншини важни модернизацийни ресурс, же меншини битни же би зме достали европску потримовку, же су битни як єден мост у економским сотруднїцтве зоз сушеднима жемами? Нє можеце! Пре цо? Пре то же нашо меншини нє вообще нє интересантни медийом. Ви нє маце новинарох котри специялизовани за меншинску проблематику, редакциї системски нє провадза тоту проблематику, так же вона ма периферне значенє. О меншинох ше пише кед ше бешедує о даяким инциденту, лєбо кед ше бешедує о даякей велькей меншинскей манифестациї. И, мушим буц щири, то нє лєм проблем котри маме на линиї меншини-медиї на язику етничней векшини, алє то проблем и на линиї меншина-друга меншина, односно медиї других меншинох. Анї “Мадяр со”, нє ма вельки интересованя спрам збуваньох медзи другима заєднїцами, анї “Глас люду” нє интересує претерано цо ше случує у мадярскей, рускей, ромскей лєбо було хторей другей заєднїци. Значи маме єдну файту завартосци до власного етничного простору цо по моїм думаню барз нє добре.
(…)


Медия центар, Беоґрад, 27.07.2006.

Leave A Response